У далекі тепер уже 60-х, незабаром після запуску на орбіту першого супутника, а потім і космонавтів, все достаточно швидко повірили — космос покірний. Незабаром на Марсові будуть цвісти яблуні, а люди, як один раз сказав Сергій Павлович Корольов, почнуть літати в космос по профспілкових путівках. Бурхливий розвиток космонавтики переконувало багатьох у тім, що так воно й буде! Та і як же інакше — незабаром після польотів Гагаріна й Титова на орбіті вже курсували «багатомісні» кораблі з екіпажем з 2—3 чоловік, в 1965-м Леонов уперше вийшов у відкритий космічний простір, в 1969-м перша людина ступила на поверхню іншої планети, ще через рік по Місяці вже подорожував «Місяцехід», передаючи щодня й навіть якось буденно знімки місячних ландшафтів, на початку 70-х на орбіті Землі з'явилися космічні станції, на яких люди проводили не годинники й дні, а тижні й місяці, займаючись науковими, дослідницькими й монтажними роботами

Однак саме в тих же 70-х це, цілком зриме для простої людини, розвиток, шедшее до того по наростаючої, начебто б закінчується. Станції як літали по навколоземній орбіті, так і продовжували літати. Зовні мінялися лише їхні назви й імена мешканців. Усі розуміли, що там проводяться важливі експерименти, але нюанси недоступні для неспеціалістів
У підсумку ж вируючий ентузіазм колишнього років змінився охолодженням до космічної теми в цілому. Прийшло усвідомлення того, що романтична епоха перших польотів, як видно, завершена. Насправді ж розвиток «космічних» подій було спрямовано в русло інтересів двох наддержав, що суперничали на Землі й тому занурених у турботи, досить далекі від організації масових «круїзів» на інші планети. Їм потрібний був космос військовий і космос науковий.

Бути може, сьогодні, коли гострота «великої космічної гонки» знята, а держава готова «підсунутися» і дати простір приватній ініціативі, допустивши в космічну галузь приватні засоби, що зів'янули мрії про Космос Подорожей зможуть одержати нові можливості для розквіту

Космічна лихоманка

З того моменту як на навколоземній орбіті побував Денис Тито, не пройшло й двох років. І зважаючи на все, якби не астрономічна сума в 20 млн. доларів, що він заплатив за туристичний політ Російському Космічному Агентству, те сьогодні з тих, хто прагне побачити неосяжні космічні простори своїми очами, вишикувалася б величезна черга. Так, у США, наприклад, уже є чимало бажаючих, готових піти на настільки великі витрати або принаймні заплатити меншу (усього в 200 000 доларів) суму, тільки для того, щоб випробувати справжні космічні відчуття, не залишаючи тверду землю

На Заході до космічного туризму вже зараз ставляться як до серйозного бізнесу. Соціологи проводять опитування суспільної думки, економісти прораховують можливі витрати й прибутку. Отримані результати опитування в Японії показали, що 70% людей у віці до 60 років і більше 80% людей — до 40 років хоча б раз у житті хотіли б побувати в космосі.

Сьогодні вже трохи як західних, так і російських компаній, що спеціалізуються на космічному туризмі, досить активно займаються розробкою проектів приватних транспортних кораблів, здатних доставляти клієнтів на орбіту, цілком серйозно думають над варіантами будівництва на орбіті комфортабельних готелів і не менш серйозно розглядають туристичні маршрути на Місяць. Причому всі ці компанії, що вкладають мільйони доларів у різні, що часом здаються зовсім фантастичними, розробки, обіцяють здійснити свої грандіозні плани протягом двох найближчих десятиліть

Однак на шляху реалізації деяких з них коштують досить серйозні проблеми. З одного боку, туркомпании не можуть не залучати мільярдні прибутки й можливості створення на орбіті десятків тисяч нових робочих місць, а з інший — як у Росії, так і в США на освоєння космосу людиною існує державна монополія, що неабияк обмежує в цій області приватну ініціативу. На думку американських фахівців, дана проблема може бути вирішена двома шляхами, які одержали назву «приватизація» і «комерціалізація» космосу.

«Приватизація» означає, що космічні станції й кораблі будуть у цьому випадку належати приватному сектору, а роль держави буде зведена до своєрідної ролі клієнта. «Комерціалізація» же передбачає, що частки компанії зможуть тільки орендувати, містити лізингові угоди або брати участь у використанні систем, що повністю належать уряду й контрольованих ім. Саме політики «комерціалізації» на сьогоднішній момент дотримується адміністрація НАСА, представники якої допускають комерціалізацію 30% МКС, розуміючи, що уливання приватного капіталу цілком можуть допомогти в рішенні деяких проблем фінансування космічних програм. А крім того, космічний туризм здатний також забезпечити досить відчутне інвестування в розвиток фундаментальної науки

Що ж стосується небезпеки, що таїть у собі подібний вид туризму, то вона, якщо брати до уваги статистику автомобільних і авіакатастроф, не так вуж і великий. До того ж ризик, сполучений з польотами в космос, істотно переважують ті вигоди, які може одержати людство вцелом.

Чудо-острів

Компанія Space Island Group у перспективі планує побудувати на орбіті ціле місто із зовнішніх паливних сховищ шаттлов. Ці величезні резервуари, обсягом близько 3 000 куб. метрів, які планується модифікувати з урахуванням потреб мешканців, одержали назву «жеоды» (від англ. geode — порожнина в гірських породах). Проект містить у собі два види станції — Zero-Gravity Stations і Partial-Gravity Ring Stations. Перший варіант вимагає наявності одного жеода й більше, а другий — не менш 12.