«Щораз, коли в нас умирає старий, у ньому гине ціла бібліотека», — сказав якось африканський учений Хамапте Ба. Пізнання істориків Африки ґрунтуються на усних розповідях старійшин

Перші письмові достовірні джерела по історії Сьєрра-Леоне ставляться до чотирнадцятого століття. Якщо вірити їм, великий півострів, на північно-заході якого в цей час перебуває Фритаун, спочатку населяли племена шербро й кран. Висловлювалися припущення, що група народів буллом досягла узбережжя Сьєрра-Леоне морським шляхом, але поки що ці гіпотези не одержали підтвердження

Під час великих переселень африканських народів по материку більшу частину півострова поступово зайняли темне, яких витиснули з їхніх споконвічних місць проживання на плоскогір'я Фута-Джалон сусу й дьялонке. Разом з темне прийшло й маленьке плем'я лімба

Коли на півострів Сьєрра-Леоне ступили європейці, ні там, ні на прилягаючій материковій частині не було держав. Між племенами йшли постійні сутички

Першими добралися сюди португальці, потім англійці

З початку сімнадцятого століття португальські, англійські, голландські й французькі кораблі снували в устя ріки Сьєрра-Леоне. Рік у рік вони вивозили людей і продавали у Вест-Індії, Бразилії й Північній Америці

Наприкінці XVIII століття работорговое судно по шляху в Америку потерпіло аварію корабля в берегів Англії. Кілька сотень африканців виявилися в Ліверпулі. За законами Великобританії ці люди не могли бути рабами на її землі, і вони оголошені були вільними, а виходить, ніхто й не піклувався про їхню їжу. Ці люди були зовсім недавно викрадені із сілець у глибині африканських лісів, і в чужій, холодній Європі їх чекала тільки голодна смерть

Трохи гуманистически настроєних англійців утворили «Комітет звільнення нещасних чорношкірих», щоб допомогти цим нещасним людям і іншим жертвам работоргівців. Вони пропонували створити в Африці Провінцію волі, що стала б новою батьківщиною для всіх звільнених рабів. Засновник комітету Шарп зібрав у Ліверпулі африканців, що гинуть від голоду, — їх виявилося 351 чоловік — і за допомогою своїх друзів переправив у Західну Африку

У травні 1787 року він висадився зі своїми підопічними на березі Сьєрра-Леоне, у північній частині півострова, придбав у вождя темне Наим Бана ділянка для колонії й заснував поселення

Через кілька років з Канади в Західну Африку доставили ще кілька партій колишніх рабів — усього 1131 чоловік. Вони боролися в Північній Америці на стороні англійців під час війни за незалежність, одержали за це волю й  наділені були землею в канадській Новій Шотландії, суворому й холодному краї Сьєрра-Леоне була для них зовсім чужою країною, але вони були щасливі вернутися в теплу Африку. Вони побудували своє поселення й назвали його Фритаун — «вільне місто». Так народилася майбутня столиця Сьєрра-Леоне.

Від цих переселенців і бере початок сучасне — креольське — населення Фритауна. Лише деякі із що повернулися пам'ятали, де вони народилися, до якого племені належали, ніхто не знав рідної мови Їхньою мовою став крио — трохи перекручений англійський з великою домішкою африканських слів

Згодом креоли зайняли чільне положення в країні, і, коли після другої світової війни по всій Африці почався рух за незалежність, побачили погрозу своїм привілеям. Адже британські влади, вірні принципу «розділяй і пануй», опиралися саме на них

Головною силою в русі за національну незалежність країни були племена внутрішніх районів, особливо темне й менде. Так ще повернулися із фронту з Бірми солдати Королівського сьерра-леонского полку, набрані у внутрішніх районах країни. У Бірмі й Індії вони познайомилися з ідеями національно-визвольного руху. І після повернення на батьківщину активно ввімкнулися в боротьбу за ліквідацію колоніального статусу

27 квітня 1961 року Сьєрра-Леоне одержала національну незалежність у рамках Британської співдружності

В 1967 році на виборах перемогла й взяла кермо влади у свої руки партія Всенародний конгрес, керована Сиакой Стивенсом. Всенародний конгрес проводить національно-демократичну політику, і країна початку. Міняти свій вигляд. Всі ці самі короткі історичні відомості необхідні, щоб зрозуміти джерела багатьох проблем Сьєрра-Леоне. Вони повинні пояснити й те, чому я, журналіст із ГДР, потрапивши в цю не так уже часто відвідувану країну, так прагнув потрапити із Фритауна в глиб країни

Цивілізоване місто Фритаун — креольський по перевазі

А паростки нового, як мені здавалося, найбільш помітне в глибинці. Там, де живуть темне, менде, фульбе...

Т. К. Джон, старший лісник державного лісництва Макени, збирався почати контрольний об'їзд заповідників і обіцяв взяти мене ссобой.

Незайманий ліс зберігся на п'ятьох відсотках площі Сьєрра-Леоне, занадто безжалісно його вирубували століттями

У лісових заповідниках вирубка лісу підлегла державному контролю, і традиційний подсечно-огневой метод землеробства там, звичайно, строго заборонений. Щоб люди не порушували заборон, необхідний систематичний нагляд з боку лісництва. У такій от поїздці й запросив мене брати участь Т. К. Джон

Ледь виїхавши із провінційної столиці Теко, я порівняв із двома жінками, що тягли важкі круглі кошика із плодами манго й бананами на базар. Базар виявився в Макени, так що вони змогли показати мені дорогу

...Т. К. Джон засунув під піджак службовий револьвер — лісники ніколи не ходять у ліс без зброї. З нами поїхав районний лісник — парубок із селища Магбурака — Френсис Конте. Було страшно задушливо, повітря стояв зовсім нерухомо, немов перед грозою. Але небо над нами палахкотало яскравоюою синявим, і до сезону дощів залишалося ще кілька тижнів