Чотири п'ятих території Корейської Народно-Демократичної Республіки — гірські хребти, покриті лісом. По ущелинах і вузьких долинах збігають струмки й річки. Їхня прозора вода б'ється об камені, розсипається дрібними бризами, падає водоспадами. І тому не випадково корейці називають свою країну «Три чи тисячі, що вышитых шовком і сріблом».

Стрічки темно-зелених полів оперізують півкругами схили сопок, піднімаються нагору терасами. Засіяно всюди, де вдалося знайти хоч клаптик придатної для обробки землі

Ріллі на півночі Кореї був завжди мало: рис вирощували в основному на рівнинах півдня. І коли були перервані — після війни 1950—1953 років — зв'язку між обома частинами півострова, власними ресурсами КНДР могла задовольнити тільки третю частину потреб взерне.

Плани за рішенням аграрної проблеми передбачали різні проекти. Почалися роботи з удосконалювання іригаційних систем, плануванню полів, селекції рису, створенню промисловості хімічних добрив і сільськогосподарських машин. Тоді ж виник сміливий проект одержати ріллі на землях, відвойованих у Жовтого моря (корейці називають його Західним).

Природні умови благоприятствовали цьому. Від устя ріки Амноккан до демаркаційної лінії з Південною Кореєю тягнеться мілководдя з хитким дном. Усюди озера, довгі коси, що створюють безліч відособлених лагун. Тут дуже високі припливи. В устя Тэдонгана вони досягають восьми метрів, і по ріці до самого Пхеньяна заходять великі судна й баржі. Припливи затопляють біля півмільйона гектарів придатних для обробки земель. А засолений ґрунт не може народити

Уряд республіки вирішив з'єднати розкидані по мілководдю острови насипними дамбами, перехопити затоки греблями й викачати воду із замкнутих басейнів, що утворилися. Це дасть можливість використати для народного господарства не тільки берегові райони в зоні припливів, але й саме дно, що оголилося, моря. Таким шляхом намічено за найближчі десять років увести під посіви триста тисяч гектарів нових земель

У низов'ях Тэдонгана зводиться Нампхоская гребля висотою у двадцять вісім метрів. Разом із уже побудованої Муранской греблею вона утворить штучне озеро обсягом у три мільярди кубічних метрів води. Після створення водоймища припиниться засолення ґрунту. У тілі греблі — три шлюзових камери й рибовод. Рівень Тэдонгана підніметься на шість метрів, ріка до Пхеньяна стане постійно судноплавної. А водоймище дозволить постачити прісною водою столицю республіки

Звичайно, відвоювати в моря землі для потреб країни — головне завдання. Але роботи переслідують і інші мети. На узбережжя біля десятка заток придатні для створення приливних електростанцій. Учені Пхеньянського НДІ гідротехнічних споруджень підрахували, що ці електростанції можуть давати щорічно десять мільйонів кіловатів енергії

мілководдя, що прогріваєДобре сонцем, — прекрасне середовище для безлічі живих організмів. Тому деякі лагуни зберігають для штучного вирощування устриць, трепангів, мідій, водоростей — дуже ценимых корейською кухнею
Все це реальні плани. Роботи намічено завершити вже до кінця століття