Літнім вечором 1947 року в особистих апартаментах, розташованих у голлівудському кварталі Беверли-Хиллз, шістьома пострілами з автомата був убитий громадянин Сполучених Штатів Америки Бенджамин Сигел, відомий також як Красавчик Багси. І хоча поліція догадувалася, кому саме він міг перейти дорогу, убивця так і не був знайдений…

Випадки дуже часто є причиною народження нової захоплюючої історії. Саме до розряду таких випадків можна віднести відкриття долини, що стала місцем підстави найбільшої у світі «імперії розваг».

У переддень Різдва 1829 року торговельний караван мексиканця Антонио Армийо, що направляється в Лос-Анджелес, зовсім випадково відхилився від звичного маршруту. Розбивши похідний табір, караванники спорядили на пошуки води невеликий загін. Серед розвідників був мексиканець Рафаель Ривера, що, випустивши з уваги своїх супутників, пішов далеко убік і випадково наткнувся на джерело, а заодно й обезсмертив своє ім'я, ставши першою білою людиною, що ступила на землі індіанців. Відкриття потужного артезіанського джерела, що пришелись на час епохи «золотої лихоманки», дозволило шукачам пригод істотно скоротити шлях у Каліфорнію.

Чверть століття через у ці місця з метою захисту поштового шляху Лос-Анджелес — Солт-Лейк-Сити прийшли мормони. До переселення вони віднесли досить ґрунтовно, видимо, бажаючи «застолбить» ці землі навічно. Тут мормони вибудували форт, потім розбили на його території фруктові сади й городи, що почали незабаром приносити дуже непогані врожаї. У горах Потоси місіонери організували видобуток вугілля, необхідного для виливка куль. Але всі ці нововведення так і не допомогли мормонам затвердитися на індійській землі. Нескінченні вилазки й набіги корінних жителів настільки стомили переселенців, що 1858-й став останнім роком їхнього перебування в благодатній долині. Зараз про ті часи нагадують лише залишки збережені в історичній частині міста «Мормонського форту».

А тоді… Розпачливий опір індіанців не остудило прагнення «білих» освоїти ці землі. Три десятиліття через через долину проклали залізницю й побудували наметове містечко для відпочинку пасажирів під час зупинок поїзда. Саме із цього часу Лас-Вегас, що в перекладі з іспанського означає «лугу», уперше з'явився на географічних картах Нового Світла.

У дуже короткий строк це невелике поселення перетворилося в добре обладнане місто з майстернями, готелями, магазинами, сигарними крамницями й, звичайно ж, салунами. Загальне захоплення азартними іграми, так ще обтяжене безмірними узливаннями, створювали в салунах обстановку, близьку до кримінального: суперечки, конфлікти дозволялися там не інакше, як за допомогою кольтів і вінчестерів. Стурбована громадськість змусила законників заборонити в Неваде, так називався штат, де перебував Вегас, азартні ігри. Забороні піддався навіть лихий західний звичай підкидати в повітря монету при оплаті за випивку. У жовтні 1910-го одна місцева газета з неприхованим захватом коментувала цю епохальну подію: «Навіки зупинене колесо рулетки, стукіт костей і шелест карт!»

Але цьому «навіки» не призначено було протривати навіть один місяць. Коли страсті вляглися, у Лас-Вегасе почали відкриватися підпільні ігорні зали. З нелегальним бізнесом марне боролися майже 20 років. Розорялися при цьому лише дрібні ділки, зате багаторазово примножувався стан тих, хто вмів знаходити загальний «доларовий» мову з володарями порядку. Всі адже не без гріха...

Зрозумівши, що викорінити це зло навряд чи вдасться, законодавчі органи штату Невада в 1931 році порахували набагато більше доцільним узаконити цей архіприбутковий бізнес, щоправда, обклавши його величезними податками. Мотивація влади була більш ніж гуманною. Засоби, що надходять у скарбницю, призначалися для відкриття суспільних шкіл. Треба сказати, що й сьогодні 43% фінансових надходжень штату становлять податки від ігорних закладів, а 34% з них — ідуть на підтримку утворення.

Застійні явища й економічні труднощі Великої депресії, що охопили всю країну, обійшли Лас-Вегас стороною. У цьому «оазисі» минулого й робота, і гроші. Тисячі людей були задіяні компанією «Юнион Пасифик» на будівництві залізниці й греблі Хувер Дэм, закладеної недалеко від міста в Чорному Каньйоні на ріці Колорадо. Та й ігорні заклади не пустували.

Друга світова трохи призупинила ріст міста, але його майбутнє було вже визначене. І хоча на той момент у ньому налічувалося не більше п'яти тисяч жителів, що з'явилися на трасі Лас-Вегас — Лос-Анджелес казино^-готелі «Ранчо», «Ласт Фронтьер» і «Клаб Бинго» остаточно закріпили за ним славу притулку азарту. І отут у його історії відбулася ще одна випадковість, що з'явилася в особі Бенджамина Сигела, широко відомого в не занадто вузьких кримінальних колах під кличкою Багси.

Цей, що володіє привабливою зовнішністю й неперевершеними манерами, уродженець штату Нью-Йорк із самого ніжного віку займався крадіжками й вимаганням, а також приторговував героїном. Настільки «неабиякий здібності» не залишилися непоміченими. Коли йому стукнуло 20, він був прийнятий у злочинне угруповання Мейера Лански. Найбільше Бенджамину полюбилася контрабанда спиртними напоями. Далі — більше. Після об'єднання з молодим, але також уже «добре зарекомендовали» себе гангстером Лаки Лучиано трійця створила найбільший в Америці злочинний синдикат, що проіснував, до речі, більше 20 років. І всі завдяки тому, що, единожды розділивши сфери впливу, партнери ніколи не порушували заявлених правил гри. Сигел, що став на чолі зграї «замовлених» убивць, мав досить велику клієнтуру серед відвертав мафії й мав заслужений авторитет у самих широких нью-йоркських колах. І от один раз він, видимо, вирішив перемінити амплуа.