Вперші після московських подій початку жовтня 1993 року на перетинанні Садового кільця й Нового Арбата — на цьому самім гарячому перехресті столиці Росії — зібралося стільки народу. Не скажу, що там була «вся Москва». Але точно — «вся Ірландія», вірніше, всі її представники, які в цей березневий день перебували Вмоскве.

Протягом трьох годин рух по Новому Арбату було перекрито, і по центральному проспекті столиці проїхав барвистий парад, особливо яскравий у променях першого по-справжньому весняного сонця на тлі ще сірого після зими міста. Так ірландці, продовжуючи традицію інших країн, де живуть їхні співвітчизники, уже втретє відзначили в Москві свій популярнейший національне свято — День святого Патрика.

Святий Патрик, хреститель Ірландії, — національної святої цієї країни. Відповідно до легенди він народився в Британії, звідки в 16 років його викрали й відвезли в рабство в Ірландію, де він шість років пас овець. Там він звернувся до Бога й пізніше знову повернувся в Ірландію, але вже єпископом і хрестив ірландців. Це було в другій половині V століття. А вже з VII століття ім'я Патрика стало обростати легендами. Дві з них широко поширені й сьогодні. Уважають, що це саме він перевів в Ірландії всіх змій — заманивши їх у море й знищивши. На цьому острові дійсно немає змій (правда, біологи затверджують, що їх там ніколи не було!). І ще говорять, що Патрик використав трилисник , щоб пояснити значення Святої трійці язичникам: три аркуші ганна одному стеблі — це як Бог у трьох особах. Тому сьогодні ірландці в День святого Патрика приколюють цю національну прикрасу й символ країни як прикраса. Або вишивають. Або малюють — якщо живого трилисника немає під рукою

Обов'язковим атрибутом Дня святого Патрика сталі й паради. Правда, особливо галасливо вони проходять не в самій Ірландії, а в середовищі ірландських емігрантів ВСША.

Тепер традиція проводити паради на день святого Патрика вкоренилася в багатьох містах миру, у яких існують великі ірландські громади, — у Бостоні, Сіднеї, Торонто, де 17 березня всюди вивішують зображення трилисника, красять у зелені кольори доріжки й п'ють зелене пиво

У московському параді пройшли, природно, крім самих ірландців, що служать багатьох західних фірм і представництв, а також військові оркестри, лихі кавказькі горці й відважні козаки на конях, а також гусари. Ішли яскраво розфарбовані машини, на відкритих кузовах яких відтворювалася обстановка й ірландський бар, і росіянин хоровод. Були й ряженые, що зображували й легендарного єпископа, і персонажів реклами й коміксів. Відкривала хід машина з написом на забутому вужі й більшістю ірландців ирландско-гэльском мові. Росіянин розуміло куди більше народу навіть серед московських ірландців, і на цій мові із Днем святого Патрика поздоровляла тих, що зібралися напис на величезній цистерні московської фірми, що займається перевезеннями молока. І ще йшли десятки людей із зображеннями трилисника — у руках, на одягах, на плакатах, а те й просто наліпленими на чоло й щоки. І все це — під прапорами Республіки Эйре й білими, зеленими й жовтогарячими повітряними кулями, що представляють, національні кольори Ірландії в Москві.

... Але якщо в 1993 році на День святого Патрика, святкування якого збіглося із Днями Ірландії в Москві, з Ірландії прибуло в Москву більше 150 артистів, у тому числі й оркестр, що вважається кращим на парадах, «Артейн бойз бэяд», те цього року все було організовано силами москвичів — росіян і іноземців

На відміну від Америки, Австралії, Канади, Британії, та й багатьох інших країн миру, ірландців у Росії не так багато. Не було в нас із Ірландією давніх історичних зв'язків, таких, як, наприклад, із Шотландією, що дали нам Брюсов, Брюсових і Лермонтова. А прізвище типу ПРО'Хара й ПРО'Хиггинс, які можна зустріти навіть у Латинській Америці, навряд чи знайдеш у телефонних довідниках багатомільйонних Москви й Петербурга. Та й дипломатичні відносини Радянський Союз установив тільки на початку 70-х… И все-таки Москва, мабуть, єдина зі столиць країн, де немає великої ірландської громади, але де святкують День святого Патрика.

— У Росії працює всього 300 моїх співгромадян, але вплив ірландської громади тут ніяк не співвідноситься з її розмірами, — говорить посол Эйре в Москві Патрик Маккейб. — Для мене здається просто феноменальним бурхливий ріст нашої ділової активності, незважаючи на те, що місцева економіка переживає значні труднощі

Коли Маккейб приїхав у Москву три роки тому, у Росії перебувало лише 130 його співгромадян. Сьогодні в нашій столиці діють біля двох десятків ірландських фірм, на яких працюють майже півтори тисячі росіян

Уперше свій бізнес у Росії ірландці почали шість років тому, коли авіакомпанія «Аэр Рианта» створила спільне підприємство й відкрила безмитний магазин у міжнародному аеропорті Шереметьєво. Улітку 1991 року на Новому Арбаті в Москві з'явився торговий центр «Irish House» («Ірландський будинок») і бар «Shamrock» («Трилисник»), де москвичам пропонувалися всілякі ірландські й інші західні товари, а також ірландська картопля з м'ясом і запітнілі склянки пива «Гиннесс». У новий магазин і бар стали охоче навідуватися не тільки ірландці та інші іноземці, але й, навіть насамперед, — росіяни. Тому інші фірми теж вирішили перемкнутися на наших покупців
Але особливо яскраво й наочно ірландська присутність у Москві — у середині березня, на День святого Патрика.