Це місто, розташований у мальовничій полонині, на вид досить скромний. Тут немає соборів, що несуться в небо, пишних палаців і неосяжних площ. Життя тече розмірено, не напоказ, як сама ріка із загадковою назвою Оос, чиє дно навіщо-те выложено брущаткою. Стриманість цього міста — стриманість аристократа, що однаково сприймає й подарунки долі, і неї удари

Баден-Баден… Сюди приїжджали любити й умирати, тут за одну ніч ставали мільйонерами й відразу втрачали все. На вид незворушний, він наскрізь проникнуть духом фаталізму й куражу. Бути може, тому сюди завжди тягло російську людину. Баден-Баден — це місце, де тверезий німецький розрахунок уживался з російським розмахом. Наречений на початку XIX століття «літньою столицею Європи», Баден-Баден, по суті, завжди залишався вотчиною російського барства, російською слободою на німецькій землі

Втім, справа не тільки в «розмаху». Історії було завгодно, щоб це невелике німецьке містечко поріднилося з Росією в буквальному значенні слова й на найвищому рівні

Місто наречених 

Це споріднення «спровокував» Иоганн Вольфганг Ґете: будучи при баденському дворі, він назвав дітей наследного принца «гарними й наймилішими». Слова поета дійшли до слуху російської імператриці Катерини II. Не випадково кілька років через вона послала в Баден графа Н.П. Румянцева з важливою місією: дізнатися, про яку із двох дочок — 11-літній Луїзі Августі або 9-літньої Фредерике Доротее — варто подумати як про наречену для її улюбленого онука Олександра. Вибір Румянцева зупинився на старшій дочці. «Madame! — доповідав він Катерині в Санкт-Петербург, — принцеса Луїза міцна й розвинена краще, ніж інші діти її віку. Вона дуже мила, хоча й не абсолютній красуні. Хвалять характер і розцінюють її фігуру й свіжість як надійну гарантію здоров'я».

В 1792 році 13-літня Луїза Августа відправилася в Санкт-Петербург. Баденська принцеса зробила враження не тільки на Катерину й на батьків 15-літнього Великого князя, але й, що саме головне, на самого Олександра. Пишне весілля відбулося рік по тому.
 
Після смерті імператриці Катерини й убивства воцарившегося слідом за нею Павла I під час двірського перевороту на трон вступив 24-літній Олександр I. Батьки його чоловік і жінка — Карл Фрідріх і Амалия — відправилися в Санкт-Петербург побачити свою дочку, тепер уже імператрицю Єлизавету, після восьмирічної розлуки, а «заодно» і зятя — російського імператора Олександра I.

Однак по-справжньому відкрила для росіян Баден його царствена дружина, який у серпні 1814-го її рідне місто влаштували тріумфальну зустріч: його вдостоїла увагою не просто співвітчизниця й імператриця Росії, а дружина визволителя Європи. «От уже чотири тижні я перебуваю в одному із красивейших місць на землі, — писала Єлизавета Олексіївна своїй подрузі. — Я рада жити в старому замку, всі поверхи якого прикрашені сімейними портретами. Це дійсна колиска моєї родини, оточена скелями й древніми дубами!» Говорять, вона навіть подумувала, чи варто взагалі вертатися в Росію. Наступав важкий період у її взаєминах з Олександром: бажаний спадкоємець так і не був породжений, а дві їхні маленькі дочки вмерли й цар усе менше приділяв їй уваги. Протягом довгого років Єлизавета всі свої радості й прикрості довіряла щоденнику. Безсумнівно, його зміст носив дуже особистий характер, і неспроста її шурин Микола I згодом власноручно його знищив.

Син наступного російського імператора Миколи I у деякому змісті продовжив «баденську традицію»: внучка все тієї ж принцеси Амалии (прозваної за свою матримоніальну політику «європейською свахою») Максиміліана Вильгемина Августа Софія Марія Гессен-Дармштадтская, згодом Марія Олександрівна, стала в 1841 році дружиною Великого князя Олександра Миколайовича, майбутнього імператора Олександра II.

Брат Олександра II Михайло Миколайович женився на одній з баденських принцес, дочки Великого герцога Леопольда I Цецилії, що, прийнявши православ'я, стала йменуватися Ольгою Федорівною. Через кілька років Олександр II призначив брата губернатором Кавказу й великокнязівська пара переїхала в Тифлис. Тутешні ландшафти нагадували Ользі Федорівні рідні долини Шварцвальда.

Їхній син Великий князь Микола Михайлович Романов одержав військове утворення, але по покликанню був істориком. В 1903 році він пішов з військової служби й опублікував переписку імператриці Єлизавети Олексіївни з її матір'ю Амалией Баденської — цей великий эпистолярий є історичним джерелом неоціненного значення. Микола Михайлович замолоду жагуче любив баденську принцесу Вікторію, дочку Великого герцога Фрідріха, але церква заборонила цей шлюб — вона доводилася йому двоюрідною сестрою. Вікторії призначено було стати королевою Швеції, а Великому князеві — президентом «Імператорського історичного суспільства». 29 січня 1919 року Микола Михайлович, а разом з ним ще три Великих князі були розстріляні в Петропавловской міцності.

Курхаус — це одне з найбільш гарних і значних будинків Баден-Бадена, що має міжнародну популярність. Спочатку воно називалося «Променад Хаус» і було улюбленим місцем зустрічей аристократів. B період з 1821 по 1824 рік Фрідріхом Вайнбреннером він був перетворений в «Конвесейшн Хаус» — місце більше формальних зустрічей і заходів.