Історія міста починається з 1625 року, коли на острові Манхэттен з'явилося постійне голландське поселення Нью^-Амстердам. В 1664 році англійці захопили Нью^-Амстердам і перейменували його в Нью-Йорк на честь брата англійського короля Карла II - герцога Йоркского. В 1784 році Нью-Йорк на п'ять років став столицею нової держави - Сполучених Штатів Америки.

Зараз Нью-Йорк є найбільшим містом країни і її економічною столицею. Населення міста (разом із пригородами) становить близько 20 млн. жителів, а площа, займана містом, перевищує 10 тис. км2. Нью-Йорк розташований в устя ріки Гудзон і розділений протоками на п'ять більших районів. Найменшим з п'яти районів Нью-Йорка, але найбільш популярному в туристів є Манхэттен - діловий центр міста, де зосереджені правління найбільших фірм, банків, страхових суспільств і т.д.

 Нью-йоркська архітектура розвивалася повільно й поступово, кожний період у розвитку міста був ознаменований будівництвом досить оригінальних будинків. І тепер (по підрахунках фахівців) у Нью-Йорку є близько 800 будівель, що представляють інтерес, як з історичної, так і з архітектурної точок зору. Але найбільш незвичайні й привабливі для туристів, звичайно ж, нью-йоркські хмарочоси.

Першим хмарочосом американські історики називають знесений в 1912 році Эквитейбл-Билдинг, побудований на Бродвее в 1868-1870 роках. Будинок мав усього п'ять поверхів, однак об'єднані можливості каркаса й ліфта зробили його вдвічі вище, ніж звичайні пятиэтажки. В 1873-1875 р. над Манхэттеном піднявся будинок залізничної компанії "Вестерн Юнион", що мало вже 10 поверхів і чий шпиль досягав 78-метрової висоти.  

На початку 20 століття населення міста стало швидко рости, вартість земельних ділянок піднялася й поверховість будинків початку різко збільшуватися. З появою сталевих конструкцій і швидкісних ліфтів почалася ера хмарочосів. Однак спочатку технологічні нововведення не привели до появи нового архітектурного стилю – будинки прикрашалися карнизами, пілястрами, шпилями й містили у своїй обробці елементи романського, готичного й т.д. стилів. Нагромаджуючись на тісному п'ятачку ділового центра, хмарочоси віднімали світло й повітря в міських просторів, а їхні пишні прикраси часом нівідкіля було спостерігати. Кращими прикладами нового стилю служать з'явилися в 1930-і роки Крайслер-Билдинг, RGA і Эмпайр-Стейт-Билдинг.  

З висоти оглядової площадки на 82 поверсі Эмпайр-Стейт-Билдинг відкривається прекрасний вид на місто, що особливо вражає ввечері, коли запалюються вогні неонової реклами. Цей 102-поверховий будинок є третім по висоті в країні (висота будинку - 1250 футів і разом з антеною - 1453 фута) після Scans Roebuck (Чикаго) і двох веж Всесвітнього торгового центра. У будинку працюють близько 50 тис. чоловік, його обслуговують 73 ліфта.

Досить примітний будинок Крайслер-Билдинг легко довідатися по своєрідному даху, виконаної у вигляді вартий друг на другу металевих арок.  

Ну, а самі знамениті хмарочоси Нью-Йорка - це побудовані в 1970 році "близнюки" Всесвітнього торгового центра, кожний з яких піднімається вгору на 107 поверхів.

Даний текст писався ще до трагічних подій 11 вересня 2001 року, коли хмарочоси-близнюки Всесвітнього торгового центра обрушилися в результаті терористичного акту: у них урізалися літаки, керовані терорист^-камікадзе. Після цього вигляд Нью-Йорка непоправно змінився, але Контора Кука вирішила залишити на сайті фотографії веж-близнюків, оскільки вони ввійшли в історію не тільки як видатні добутки сучасної архітектури, але і як символ однієї з найстрашніших трагедій нашого часу.

Саме ж відоме спорудження Нью-Йорка та й, мабуть, всієї країни - статуя Волі, розташована на острівці у входу в нью-йоркскою бухту. Відкриття цього пам'ятника відбулося 28 жовтня 1886 року.

 Ідея створення статуї Волі народилася в 1865 році в групи французів, що сформували під керівництвом академіка Едуарда де Лабулайе демократичний кружок, члени якого жили в надії на кінець імперії й твердження французької республіки. Статуєю Волі французи хотіли виразити замилування великою республікою по ту сторону Атлантики.

За виконання проекту узявся молодий скульптор Фредерик-Огюст Бартольди. Його статуя Волі була натхненна знаменитою картиною Делакруа "Воля, що веде народ на барикади". Під час поїздки в Америку Бартольди звертає увагу на острів Бедлоу в нью-йоркській гавані як на найбільш удале місце для майбутнього монумента. Однак при цьому необхідно було подбає про додаткову міцність статуї (тому що острів часто піддається ураганним вітрам) і Бертольди звертається по допомогу до французького інженера Гюставові Эйфелю, майбутньому творцеві знаменитої вежі в Парижі. У вересні 1875 року була почата компанія по зборі засобів – у французьких газетах був опублікований заклик відзначити сторіччя американської незалежності й тут уперше стало фігурувати офіційна назва пам'ятника: "Воля, що висвітлює мир".

 Статуя була зібрана в Парижі й протягом трьох місяців парижане могли неї оглядати, а 4 липня 1884 року вона була офіційно піднесена американському послові, після чого розібрана й відправлена в Америку. Статуя вагою більше 200 тонн являє собою увінчану короною жіночу фігуру. У лівій руці Воля тримає якусь подобу книги з висіченими на ній двома датами – 4 липня 1776 року - день прийняття Декларації Незалежності й 14 липня 1789 року – день узяття Бастилії. Висота самої статуї – 46 метрів, постаменту – 47 метрів. Усередині цоколя перебуває Музей заселення Америки, відкритий в 1972 році й, що розповідає про історії заселення країни – від індіанців до масових потоків переселенців початку 20 століття. Острів Бедлоу в 1956 році перейменували в острів Волі.