Фрауэнкирхе

Як це ні дивно, але назва цього споконвіку німецького міста має слов'янських корінь - ще в 6 столітті на його місці існували поселення слов'ян, які називали себе "dredzane" - "жителі заболочених лісів".

Як місто Дрезден уперше згадується в письмових джерелах в 1216 році, а вже в 1547 році він стає столицею Саксонії й резиденцією саксонських курфюрстів.

В 1685 році найсильніша пожежа знищує місто, що потім відбудовує в пишному й чудовому барочному стилі.

Найвищий розквіт містобудування Дрездена пов'язаний з королем Саксонії й Польщі Фрідріхом Августом I Сильним, завдяки якому місто стали називати "Флоренцією на Ельбі".

Серед визначних пам'яток Дрездена варто згадати виконану в готичному стилі церква Крейцкирхе (15 в.), протестантську церкву Діви Марії (Фрауэнкирхе), побудовану в 1743 році й відновлювану в цей час після руйнування в 1945 році, католицьку Придворну церкву (Хофкирхе), закладену в 1739 році.

Хофкирхе й Оперний театр Земпера

Хофкирхе - сама більша церква Саксонії, також зруйнована під час війни, була відновлена 1980 року й зведена в ранг кафедрального собору Святий Трійці.

Аугустусбрюкке

Варті уваги й Аугустусбрюкке - кам'яний міст через Ельбу, зведений в 18 столітті, і Дрезденська опера, побудована в 1878 році знаменитим німецьким архітектором Готфридом Земпером, що зараз частіше називають по імені її творця Оперним театром Земпера.

Але головне надбання міста - це, звичайно ж, перлина саксонського барокко Цвингер і всесвітньо відома Дрезденська картинна галерея.

Оперний театр Земпера

Зведення Цвингера почалося в 1711 році за наказом Августа I. Проведення будівельних робіт було доручено геніальному архітекторові Даниелю Пеппельману, що створив щирий шедевр барочного мистецтва.

Цвингер

Ансамбль Цвингера являє собою прямокутний двір, утворений шістьома двоповерховими павільйонами й з'єднуючими їхніми одноповерховими галереями. При житті Пеппельмана були завершені тільки три сторони цього прямокутника - симетричні бічні сторони, що представляють собою склепінні галереї, у центрі кожної з яких убудоване по павільйоні, і ще чотири павільйони, що прикрашають кути ансамблю. З північно-східної, зверненої до Ельби четвертої сторони, ансамбль залишився недобудованим. Пізніше (уже в 19 в.) двір Цвингера був замкнутий будинком Картинної галереї, зведеної по проекті Готфрида Земпера.

Цвингер

У павільйонах Цвингера розміщалися бібліотека, математичний кабінет, кунсткамера, колекції гравюр і порцеляни. Однак основним призначенням Цвингера було проведення різного роду свят, що багато в чому й визначило своєрідність його архітектури. Великий двір служив для проведення парадів і подань, а навколишні його павільйони виконували роль своєрідних театральних лож.

Цвингер

Пеппельман виявив багато фантазії й винахідливості в прикрасі павільйонів. Особливою добірністю відрізняються розташовані друг проти друга "Павільйон на валу" і "Павільйон із дзвіночками" (получивший таку назву через години з боєм) - вони буквально тонуть у пишному декоративному оздобленні. Їхні нижні поверхи прикрашені напівфігурами атлантів, що гримасують, роботи австрійського скульптора Бальтазара Пермозера. Карнизи другого поверху, здається, готові обрушитися під вагою статуй, декоративних ваз і квіткових гірлянд. Але весь цей рясний декор тільки підкреслює легкість конструкції павільйонів.

Павільйон 'Королівські ворота'

Головними з них уважалися два овальних павільйони в бічних сторонах ансамблю, один із яких був призначений для розміщення королівської звиті, у другому (павільйон "Королівські ворота" - Кронентор) розміщалася ложа короля. "Королівські ворота" являють собою своєрідне з'єднання надвратной вежі й двох'ярусної тріумфальної арки, прохід до цього павільйону веде через легкий місток, перекинутий через обвідної рів. Купол "Королівських воріт" увінчувався польською короною, що підтримували чотири позолочених геральдичних орли з польського герба.

Цвингер

Найбільш трагічним днем в історії Дрездена можна назвати 13 лютого 1945 року. У цей день був зроблений масований наліт англійської й американської авіації; кількість бомб, скинутих на місто, обчислювалося десятками тисяч, хоча (як потім затверджували історики) ніякої військової необхідності в цьому не було. У результаті місто було майже повністю зруйноване - більше 85% будинків лежали в руїнах. Не уник сумної участі й Цвингер - від чарівного архітектурного ансамблю залишилися одні руїни, а на місці Дрезденської картинної галереї височіли тільки обвуглені кістяки стін.

Тиціан 'Динарий кесаря', (близько 1516)

Створення галереї було покладено ще на початку 16 століття саксонським курфюрстом Фрідріхом Мудрим, котрий за звичаєм свого часу захищав художникам. Він запросив до свого двору Лукаса Кранаха й давав замовлення Альбрехту Дюреру, чиї полотна дотепер є прикрасою Дрезденської галереї. Однак аж до початку 18 століття більшу частину колекції становили в основному історичні й природно-етнографічні експонати, а картини використалися лише для прикраси стін. Справжній розмах поповнення галереї придбало в 18 столітті при Августові II - курфюрсті саксонському й королі польському і його сині Августі III, які через своїх агентів - учених, дипломатів, художників і торговців - купували окремі полотна й цілі збори. Буквально за кілька десятиліть Дрезденський замок перестав уміщати всі збори й галерея були переведені в спеціально приготовлене для неї приміщення у Цвингере.

Джорджоне 'Спляча Венера', (близько 1508)

Гордістю галереї є насамперед розділ італійського живопису 15-18 століть. Її збори включають полотна Тиціана, Джорджоне, Веронезе, Рафаеля, Корреджо, Тинторетто… Найціннішою частиною колекції голландського живопису є картини чотирьох найбільших її представників - Рембрандта, Вермеера, Рейсдала й Халса. Фламандська школа представлена прекрасними роботами Рубенса, Ван Дейка, Снейдерса. Розділ іспанського мистецтва галереї містить картини видатних майстрів Іспанії - Веласкеса, Риберы, Сурбарана.

Рембрандт 'Автопортрет із Саскией на колінах', (1635)

И всім їм загрожувала загибель, коли наприкінці війни гітлерівці сховали ці безцінні скарби в сирих вапнякових шахтах, часто без упакування, опустивши просто на землю, по якій текла вода. Картини були в жахливому стані - рами розбухнули, позолоть відшарувалася й прилипала до пальців, а зображення часто було важко помітне через покриваюче полотно цвілі. Коли були знайдені й підняті на світло великі полотна, перед людьми в сяйві ніжної краси стала "Спляча Венера" Джорджоне. За нею пішли "Автопортрет із Саскией" Рембрандта, маленький сріблистий "Свято" Ватто, "Портрет дами в білому" і "Динарий кесаря" Тиціана...

Рафаель 'Сікстинська мадонна', (близько 1512)

"Сікстинська мадонна" великого Рафаеля перебувала в ящику, що був зроблений з тонких, але міцних і добре оброблених планок. На дні ящика був укріплений товстий картон, а усередині ящика - рамка, оббита повстю, на якій і спочивала картина. Але в дні війни ящик не міг служити надійним захистом, В одна мить він міг спалахнути, і людство назавжди б втратило шедевр Рафаеля. "Мадонна" була написана для вівтаря монастиря Святого Сикста в Пьяченце. Двір саксонських курфюрстів викупив цю картину в 1754 році в монастиря, заплативши за неї 20 000 цехінів - чималу по тимі часам суму. Дуже своєрідна композиція картини - юна босонога жінка з дитиною на руках іде з небес до людей. Широко відкриті променисті очі Мадонни сумна - мати передчуває трагічну долю свого сина й все-таки несе його людям.

Тинторетто 'Порятунок Арсинои', (середина 16 в.)

Офіційною датою підстави Дрезденської картинної галереї вважається 1772 рік. А за рік до цього з її був виділений так званий "Зелений звід" - найбагатші збори прикрас і ювелірних виробів минулих століть, що до початку 18 століття являло собою сховище коштовностей саксонських курфюрстів. Однак, хоча воно й було перетворено в музей, широкій публіці доступ сюди був закритий аж до 20 століття. Крім гостей курфюрста й представників знаті, доступ до зборів був дозволений тільки "утвореним шарам" і те - лише в супроводі гіда.

У палаці розташовані й інші музеї: фізико-математичний салон, що виставляє наукові прилади XI-XIX століть; Історичний музей з його знаменитою колекцією зброї, і т.д.