Острів Мальта Мальта - ти за всіх часів притягала до себе людей різних племен і національностей. Не випадково протягом століть тут знаходили своє пристановище карфагеняне, норманны, турки, англійці, французи. Финикийцы називали тебе "Малет" - "притулок", а римляне - «Мелита» ("крейда" - "мед"). Не обійшли стороною острів і такі полководці й завойовники, як Нельсон, Наполеон і Гітлер, останній з яких вирішив використати цей пересадний пункт між Європою й Африкою як потужну військову базу. У багатьох людей саме твоє ім'я - Мальта - асоціюється з якоюсь таємницею, чимсь чарівливо незвичайним, будь те орден лицарів або давньогрецькі міфи.

Для мене відкриття почалися ще при підльоті кострову.

Справа все в тім, що влітку з висоти пташиного польоту Мальта виглядає абсолютно жовтої. Починаєш думати, що це пустеля, де немає місця ні краплі води, ні зеленій травинці, де повітря просочене важкою задушливою спекою. При цьому острів здається зверху таким маленьким, що важко представити, як взагалі на ньому розмістилося ціле держава

По приземленні ж подання про духоту й спеку відразу було розвіяно свіжим морським бризом, схоже, що господарює на всій території острова, так так, що трохи не здасться. Моєї джинсової сорочки, що я взяла на випадок поганої погоди, виявилося явно недостатньо для вечірньої прогулянки по набережній. Однак хвилюватися із цього приводу не коштує. Різниця між денною й вечернею температурами, звичайно, відчувається (адже острів-те лежить посередині Середземного моря!), але такий контраст навіть дуже приємний: удень можна, затамувавши подих, лежати на сонечку, ну а ввечері або раннім ранком улаштувати собі пробіжку, як роблять тут деякі аматори здорового способу життя, і надихатися досхочу. Все-таки тендітним створенням, начебто мене, що збирається на Мальту, раджу запастися чим-небудь начебто ветровки або кофти, що захищає від вітру

Жовті кольори острова пояснюється просто - тим, що основна порода на Мальті - вапняк. З нього побудовані всі милі двох- і триповерхові будиночки з балкончиками, величні готичні храми зі спрямованими вгору стрункими вежами й різьбленим малюнком і більшість огорож навколо будинків. Готика, що у мене асоціюється з похмурим духом середньовіччя, відбитим у вічно темно-сірому просторі католицьких храмів, на цьому дивовижному острові здобуває м'якість і теплоту, і в променях мальтійського сонця храми наповнюються прозоро ніжним рожевим світлом. Не вірите - відправляйтеся в бухту Мелиха, що на північно-західному березі Мальти, і там вам стане великолепнейший храм на самій вершині пагорба в оточенні пишних чагарників з яскравими квітами. Думаю, що ви не будете розчаровані

Місто Мдина (древня столиця Мальти)

Мальтийцы - надзвичайно віруючі люди. Щоб переконатися в цьому, варто лише побачити проникливі обличчя парафіян на месі або виявитися на Мальті під час будь-якого християнського свята. Навіть щонеділі вони зустрічають так пишно, що в цей день або напередодні можна попросту втратитися слуху від голосної радісної канонади. І нехай світить сонце, нехай немає різнобарвних вогнів феєрверка, що звичайно доповнюють гарматний гуркіт, - свято по-мальтийски дає відчуття якоїсь надзвичайної радості й без темряви, і без кольорових іскор. Мальтийцы, взагалі, уміють радуватися життю, як діти. Це надзвичайно усмішливий, привітний, життєрадісний і дуже гостинний народ. У цьому мені не раз доводилося переконуватися. Заблудишся в заплутаному лабіринті вуличок і переулочков, а тобі не тільки вкажуть напрямок, але й, розгорнувши карту, допоможуть знайти кращий маршрут або навіть доставлять до місця призначення (звичайно ж, безкоштовно, усього за вашу щиру посмішку). Хочеться згадати добрим словом і люб'язність вуличних полісменів. Одягнені у форму й блискучий шолом, вони здаються неприступними стражами порядку. Якось раз, коли я бродила по вулицях у пошуках таксомоторної стоянки, мені довелось упевнитися у зворотному. Галантний поліцейський, що бездоганно говорив англійською мовою, не тільки показав мені стоянку, але й підказав, як знайти найдешевше таксі.

Прагматики глибокодумно пояснюють цю привітність тим, що туризм, мол, - єдина стаття доходів на Мальті. Але мені здається, що навіть за самі більші гроші у світі ніякий смертний не зможе вічно бути в гарному настрої й зберігати завжди доброзичливе відношення до навколишньої, якщо риса ця не закладена в ньому від народження. У мальтийцев міцні родини, і відпочивати вони теж люблять разом, зібравшись всією родиною. Вони прості й безпосередні, і, провозячи вас під зводами гротів, бути може, у сотий або тисячний разів показуючи на різнобарвні корали, вони однаково будуть світитися живою щирою посмішкою побачивши вашого замилування

З іншого боку, те, що все тут пристосовано для туристів - це факт. Екскурсійні бюро на кожному куті пропонують квитки по більше низьким, чим у сусіда, цінам, але клієнтів вистачає всім, тому що туристів дуже багато, і всі вони хочуть пуститися в екзотичні пригоди. Ви зможете зробити подорож у древню столицю Мальти - Мдину, і в сучасну - Валетту, відправитися на поромі на загадковий острів Гоцо, проникнути на човні в мир чарівних гротів, лабіринтами яких поцятковане південне узбережжя Мальти, і навіть виявитися в підніжжя діючого вулкана Етна на італійському острові Сицилія

Буквально на кожній вулиці можна взяти напрокат автомобіль. За місцевими правилами для цього вам повинне бути не менше 25 років, але й більше молодим туристам, швидше за все підуть назустріч, як це було в моєму випадку, і дадуть можливість насолодитися вільною їздою. До речі, розцінки на прокат досить низькі на загальному тлі високих цін на острові, та й у порівнянні з європейськими цінами на прокат автомобіля - усього за 100 доларів ви зможете чотири дні насолоджуватися їздою на джипі або старенькому Пежо! Правила тут не дуже тверді, але не забувайте про лівосторонній рух (Мальта - колишня колонія Великобританії), а також про одну особливість кругового руху на Мальті - уступає той, хто в'їжджає на перехрестя, а не той, хто перебуває на ньому, як у нас