Утворення Картлийского (Іберійського) держави

Картские (восточногрузинские) племена жили на схід західногрузинських (мегрело-чанских) племен. Північне угруповання картских племен, так само як і північна галузь західногрузинського населення (населення Колхидского царства), мабуть, не була скорена Ахеменидами. Відносно населення сучасної Східної Грузії, іменованого в античному світі иберами, ми маємо вказівку Плутарха, що воно не було підвладно персам, так само як і їхнім попередникам - мидийцам. Однак Ахемениды, як про це говорилося вище, підкорили й включили до складу своєї держави південне угруповання восточногрузинских племен - сасперов, які разом з матиенами й алародиями входили в 18-ю сатрапію (округ) Перської держави й платили данина в розмірі «200 талантів срібла». З перерахованих племен сасперы, імовірно, жили північніше всіх. До півдня від них жили матиены (імовірно, що жило до заходу й північно-заходу від оз. Ван хурритское населення; назва матиенов дослідники зближають із назвою Митанни - значительнейшего політичного утворення хурритов) і алародии (очевидно, що збереглося до півночі від оз. Ван урартское населення). Судячи з даних, повідомлюваним Ксенофонтом, під перським пануванням залишалися наприкінці V в. до н.е. лише деякі південні області, займані картскими племенами. Північні райони картских племен були вільними або, принаймні, до цього часу звільнилися від залежності стосовно персів. Прикордонна лінія між «перської Картли» і «вільної Картли» проходила в цей час десь на території історичного Тао. У назві цієї древнегрузинской області збереглася назва таохов і ще більш древня назва Диаухи (Диаохи), великого політичного утворення, згадує багаторазово в ассірійські й урартских джерелах XII-VIII вв. до н.е. Населення, принаймні, прикордонних з перською провінцією «Західної Вірменії» картских областей, безсумнівно, за допомогою запеклої боротьби домоглося волі й незалежності. Про виняткову волелюбність цього населення говорить і Ксенофонт, що розкриває перед нами приголомшливу картину самовідданої боротьби вільних від перського панування таохов із вторгшимися в їхню область греками. Вступивши на територію цих таохов, грекам не вдалося захопити що-небудь, тому що «таохи жили в неприступних, укріплених місцях, куди були знесені й всі їхні запаси» (IV, 4, 1). Однак, тому що продовольство висохнуло, греки вирішили напасти на одне, мабуть, порівняно незначне зміцнення таохов. Це було обнесене огорожею місце на стрімчастому з усіх боків піднесенні, усередині якого не було будинків. Воно було міцністю, у якій укривалося населення у випадку нападу ворогів. У це зміцнення й зібралися, рятуючись від греків, таохи разом зі своєю численною худобою. Вони були дуже нечисленні й майже не збройні. До того ж греки, мабуть, напали на них раптово. «Перед нами, - говорить воєначальник греків, - тільки ця от нечисленна купка людей, і з них тільки двоє або троє мають при собі зброя» (IV, 7, 5). Основною зброєю укрывшихся усередині зміцнення таохов були, мабуть, камені, які вони кидали на що осаджували. Ценою величезної напруги грекам удалося ввірватися в укріплене місце таохов. «Тоді, - говорить Ксенофонт,- грекам відкрилося страшне видовище. Жінки кидали дітей униз і потім кидалися за ними самі, і чоловіка надходили в такий же спосіб. Лохаг Еней зі Стимфалы побачив якогось що біжить, очевидно, з наміром кинутися вниз людини, одягненого в гарний одяг, схопив його, бажаючи йому перешкодити, але той потягнув його за собою, і обоє вони полетіли вниз зі скелі й загинули. Тут було захоплено дуже мало людей, але багато рогатої худоби, ослів і овець» (IV, 7, 13-14). За браком даних важко сказати, як надалі розвивалися взаємини картских племен з державою Ахеменидов. Можна думати, що в першій половині IV в. до н.е. правителі Персії, якщо й не розширили свої володіння убік західногрузинських племен Південно-Східного Причорномор'я й картских племен Південної Грузії, те, у всякому разі, зберегли позиції, займані ними в південних грузинських областях в епоху Ксенофонта. Могутня Перська держава Ахеменидов проіснувала більше двох сторіч, із середини VI в. до н.е. до 30-х рр. IV в. до н.е. Вона була світовою державою, містячи в собі значну частину цивілізованих країн того часу. Крім Персії й Мідії в державу Ахеменидов входили Месопотамія, Мала Азія, Сирія й Палестина, Єгипет і т.д. Створення такої величезної імперії в сильному ступені сприяло розвитку торгово-економічних зв'язків між країнами, що входили в неї. Центральна влада, як відомо, провела ряд заходів, спрямованих на зімкнення різних частин імперії. Можна згадати будівництво доріг, пристрій «готелів» і сторожових постів на цих дорогах, гарну постановку справи зв'язку й сигналізації й .т. буд. Була впорядкована монетна система. Чеканилися золоті, срібні й мідні монети. Карбування золотої монети було привілеєм центральної влади. Право карбування срібної монети мали сатрапії, а вхідні в сатрапії окремі області мали право карбування мідної монети. Включення у вир міжнародної торгівлі, пожвавлення обміну й грошового обігу сприяли прискоренню процесу суспільного розвитку в середовищі не тільки тих грузинських племен, які входили до складу Ахеменидской держави, але й тих, які жили по сусідству з нею. Розвиток продуктивних сил, поглиблення суспільного поділу праці й пожвавлення торговельного обміну обумовили поглиблення майнової й соціальної диференціації. Археологічний матеріал зі Східної Грузії «ахеменидской епохи» (VI-IV вв. до н.е.) з усією очевидністю показує нам наявність різкої майнової нерівності серед населення Грузії й концентрацію багатства в руках аристократичної верхівки суспільства. При археологічних розкопках і в результаті випадкових знахідок у багатьох місцях Східної Грузії виявлені могили представників місцевої знаті, похованих із царською пишнотою.

 

« Пред.		След. »