Картлийское царство в III - II століттях до н.е.

Судячи із древнегрузинской традиції, Картлийское царство вже при своєму виникненні, у правління пануючи Фарнаваза, містило в собі досить більшу територію. «Картлис цховреба» розповідає, начебто Фарнаваз розділив територію свого царства на вісім адміністративних округів. Сім з них були «саэристао» (эриставства), тому що на чолі їх стояли «эристави»: 1), Що Аргвети-прилегает до Східної Грузії в районі Лихского хребта область Західної Грузії; 2) Кахети; 3) Гардабани - область від р. Бердуджи (совр. Дебеда) до Тбілісі й Гачиани; 4) Ташир і Абоц; 5) Джавахети, Кола й Артаани; 6) Самцхе й Аджара, 7) Кларджети. Восьму адміністративну одиницю становила центральна область - Шида-Картли «від Тбілісі й Арагві до Тасискари й оз. Параван». На чолі цієї області стояв «спаспет» - головнокомандуючий. Як окреме «саэристао» Картлийского царства «Картлис цховреба» називає й Эгриси (тобто територію Колхидского царства) на чолі з Куджи, союзником Фарнаваза в його боротьбі проти Азо. Таким чином, відповідно до літопису, влада Фарнаваза поширювалася на території майже всієї Східної (Шида-Картли, Квемо-Картли, Кахети), Західної (Аргвети, Эгриси, Аджара) і Південної Грузії (Самцхе, Джавахети, Кола, Артаани, Кларджети). Інший раз діяльність Фарнаваза виходить і за межі цієї території: у боротьбі з Азо його війська роблять набіг на Андзиадзор і Эклеци (антична Акилисена, область на Євфраті, що примикає з півночі до області Софена). У цій же боротьбі в числі його союзників виявляються горці Східного Закавказзя й Північного Кавказу («овсни» і «лекни»), що припускає поширення впливу Картлийского царства й на ці області. У цьому аспекті заслуговує на увагу повідомлення про те, що Фарнаваз женився на жінці з дурдзуков, одного із племен Великого Кавказу. Однак не можна сказати, що всі ці відомості відбивають обстановку III в. до н.е. - початкового періоду існування Картлийского царства. Швидше за все вони (наприклад, розподіл на окремі територіальні одиниці) є відбиттям адміністративного подолу й складу Картлийского царства ( зокрема, у періоди його могутності) в античну епоху взагалі. Однак у нашому розпорядженні є деякі дані, судячи з яких можна затверджувати, що III в. до н.е. є періодом могутності Картлийского (Іберійського) царства. Із цих даних варто назвати, у першу чергу, повідомлення Страбона про те, що «Вірменія, що спочатку мала невеликі розміри, була збільшена Артаксием і Зариадрием, які спочатку були полководцями Антіоха Великого, а згодом, після його поразки, зробившись царями - один у Софене, Акисене, Одомантиде й деяких інших (областях), а іншої - на околицях Артаксат, - розширили (Вірменію), відрізавши собі частини (земель) в околишніх народів, а саме в иберов - схили Париадра, Хордзену й Гогарену, що лежить по ту сторону Кира...» (XI, 14, 5). Підстава вірменських царств Артаксием і Зариадрием, про яке мова йде у вищенаведеному повідомленні Страбона, відбулося в 190 р. до н.е. Таким чином, до цього (отже, саме в III в. до н.е.) «схили Периадра, Хордзена й Гогарена» належали «иберам». У Гогарене дослідники звичайно вбачають територію історичного Квемо-Картли; Хордзена - територія, що лежить на захід від її, мабуть, значна частина історичної Земо-Картли (Месхети). Гірський ланцюг Париадра ж майже всі дослідники зв'язують із пізнім Пархалом - територією в гірському ланцюзі, що розкинувся північніше Саталы й Байбурта й идущей паралельно морському берегу в напрямку від Шебин-Караисара до устя р. Чорохи. Згідно Н. Адонцу, нагір'я Париадра містить у собі такі південні області, як Тао й Спер (район совр. міста Испир). Ще більш південні області бачив у Хордзене й «схилах Париадра» С. Н. Джанашиа. Можна вказати також на повідомлення письменника II в. до н.е. Аполлодора, передане Страбоном, що иберов від вірменів відокремлює р. Аракс (Страбон, I, 3, 21). Однак у цьому випадку не все ясно: можливо, під р. Аракс у цьому випадку мається на увазі не середнє, а верхній плин цієї ріки, де в періоди могутності Іберії насправді можна уявити собі зіткнення володінь Іберійського царства з вірменськими землями. Однак якщо це повідомлення, має на увазі середній плин Араксу, то воно повинне відбивати, очевидно, ту древню обстановку, коли політична влада восточногрузинских об'єднань поширилася так далеко на південь. Таким чином, судячи з вищерозглянутого матеріалу, в III в. до н.е. територія иберов поширювалася в південному (південно-західному) напрямку на досить далеку відстань. Щодо цього повідомлення «Картлис цховреба» про південні межі території Мцхетского царства при Фарнавазе знаходять повне підтвердження. У світлі сказаного згадування в грузинському літописі Эклеци (Акилисены) і Андзиадзора в якості прикордонних з Картли областей здається досить реальним. Цілком зрозуміла при цьому й тій активній ролі, що грало царство Фарнаваза у своїх взаєминах з Понтийским царством і царством Селевкидов. Так що й ці дані «Картлис цховреба» знаходять підтвердження у світлі повідомлень греко-римських джерел. Відомості Страбона про приналежності настільки південних областей «иберам» в епоху, що передує підставі вірменських царств, ми вправі тлумачити як поширення на даній території влади Картлийского (Іберійського, Мцхетского) царства. Найменування «Іберія» в античному світі, мабуть, із самого початку, прокладає собі шлях у змісті назви певного політичного утворення. Це, зокрема, з повним правом можна затверджувати відносно вживання даного терміна в Страбона. Останній говорить про Іберію й иберах, швидше за все, у змісті певного політичного утворення і його жителів, а не в змісті культурно-етнічної спільності. Свідченням цього може служити відоме місце з опису Іберії, де Страбон робить різке розходження між иберами, що населяють рівнину, і иберами - жителями гірської частини країни.

 

« Пред.		След. »