Соціально-економічні відносини в Картлийском царстві в елліністичну епоху

Ми винятково мало інформовані з питань внутрішнього соціально-економічного життя Картлийского царства в елліністичну епоху. Археологічні розкопки в Мцхета й в інших пунктах Картли дали надзвичайно богатый матеріал (у тому числі й епіграфічні пам'ятники), що ставиться до перших століть н.е. Однак матеріал попередньої епохи (III-I в. до н.е.), якщо не взяти до уваги виявлення залишків архітектурних пам'ятників того часу (будови на Армазцихе - Багинети, у древньої Севсаморе й т.д.), дуже мало збільшився в результаті цих розкопок. Проте, що існує відносно археологічного матеріалу пробіл частково заповнюють відомості знаменитого древнегрузинского географа Страбона про Іберію, що ставляться саме до цій (елліністичної) епосі. Тут, у першу чергу, вказується на різке розходження, що існувало між населенням гірських областей Іберії й населенням рівнини. «Рівнину (Іберії. - Г. М.), - читаємо ми в цьому місці в Страбона, - населяють ті з иберов, які більше займаються землеробством і схильні до мирного життя, споряджаючись по-вірменському й по-мидийски, а гірську частину займає войовничу більшість, у способі життя подібне зі скіфами й сарматами, з якими вони перебувають і в сусідстві й у спорідненні; втім, вони займаються й землеробством і у випадку якої-небудь тривоги набирають багато десятків тисяч (воїнів), як зі свого середовища, так і з тих (народів)» (XI, 3, 3). Наприкінці ж свого опису Іберії Страбон відзначають: «Жителі країни діляться також на чотири роди: один з них (считающийся першим) - той, з якого ставлять царів, (вибираючи найближчого) по спорідненню (з колишнім царем) і найстаршого по літам; друге (за ним особа) творить суд і передує військом; другий рід становлять жерці, які ведуть також спірні справи із сусідами; до третього роду ставляться воїни й хлібороби, до четвертого - простолюд, що служить рабами в царів («царські раби») і доставляє все необхідне для життя. Майно в них - загальне по родинних об'єднаннях; завідує й розпоряджається їм у кожному (родинному об'єднанні) найстарший. Такі иберы і їхня країна» (XI, 3, 6). Симптоматично, що тут землеробське мирне населення рівнини зближається з вірменами й мидийцами, а скотарське войовниче населення гірської Іберії - зі скіфами й сарматами. Зі страбоновского повідомлення ясно, що мова йде, насамперед, про розходження в рівні суспільного й культурного розвитку. На рівнині Іберії жило суспільство, подібне з вірменським і мидийским, що находились уже в умовах класового ладу. У той же час горці щодо цього близько стояли до скіфів і сарматів, які в античних авторів систематично наділяються ознаками, характерними для первіснообщинного ладу. У повідомленні Страбона про соціальну структуру іберійського суспільства є два, що кидаються в очі пробілу. Так, у ньому не згадані, зокрема, «торговці й ремісники», безсумнівно, у значній кількості имевшиеся в тодішній Іберії. Існування міст - торгово-ремісничих центрів, безумовно має на увазі наявність такого шару. Сам Страбон при описі Іберії підкреслює, що «Іберія прекрасно заселена в більшій частині містами й хуторами, так що там зустрічаються й черепичні покрівлі, і згодне із правилами зодческого мистецтва пристрій жител, і ринки, і інші суспільні будинки» (XI, 3, 1). Можливо, уже в цей час міста Іберії мали досить строкатий етнічний склад населення, настільки характерний для міст елліністичного Сходу. Судячи із древнегрузинским джерел, перші єврейські колонії торговців і ремісників у містах Іберії з'явилися вже в елліністичну епоху. Можна не надавати особливого значення повідомленню «Картлис цховреба», відповідно до якого поява євреїв у Картли зв'язується спершу з узяттям Єрусалима вавилонським царем Навуходоносором (586 р. до н.е.) (КЦ, с. 15-16), а потім (другого їхнього потоку) з узяттям Єрусалима Веспасианом в 70 р. н.е. (КЦ, с. 44). Тут ми маємо справу із цілком зрозумілим прагненням зв'язати появу єврейських колоністів у Картли із цими видатними подіями в житті єврейського народу. Однак у древнегрузинской хроніці «Мокцевай Картлисай», у яку проникнули твору, що вийшли з рук людей, що належали до єврейської колонії в Мцхета (Абиатар, його дочка Сидония), ми знаходимо інше, більше конкретна вказівка. У Челишском варіанті цієї хроніки Абиатару, єврейському священнослужителеві, князь Васпураканский говорить, що пройшло 503 року з тих пор, як «батьки (= предки) наші прийшли сюди». Тому що розмова цей відбувається в 334 р., те, отже, поява предків мцхетских євреїв у Картли треба датувати 169 р. до н.е. Інший пробіл у повідомленні Страбона складається у відсутності згадування рабів, втім, це цілком зрозуміло, оскільки раби не вважалися членами іберійського суспільства. Як було відзначено вище, археологічні розкопки останніх, десятиліть виявили, між іншим, залишки грандіозних фортифікаційних і ін. споруджень елліністичної епохи (в Армазцихе - Багинети, Севсаморе - Цицамури, Уплисцихе й т.д.). Ми бачили також, що й грузинські джерела (зокрема «Мокцевай Картлисай») указують на розгортання першими іберійськими царями з династії Фарнавазианов великих будівельних робіт у районі столиці: будівля «міцності (бога) Армази», «міцності бога Задени» (Севсаморы), роботи в Мцхета й т.д. Спорудження таких грандіозних зміцнень, палаців і т.д., як думають дослідники, стало можливим саме завдяки наявності дешевої робочої сили - рабів, широко використовуваних, у першу чергу, саме в будівництві й інших важких роботах

 

« Пред.		След. »