Удская губа, західний  кут Охотського моря... Раніше в цих краях пролягала сама коротка сухопутна дорога на Камчатку й далі — у Берингове море й до берегів Росіянці Америки.   Два-три   місяця,   користуючись цією дорогою, добиралися із Санкт-Петербурга до цих віддалених місць, а інакше — через Індійський океан, куди як довше...

Зараз Удская губа — самий дійсний ведмежий кут, куди рідко загляне рибальський сейнер. Прикрита з моря Шантарскими островами, відрізана від материка гірським хребтом Дуссе-Алинь і численними ріками, Удская губа і її береги легко доступні тільки вертольоту й те лише в гарну погоду. Узимку, коли замерзають річки в басейнах Амгуни, Торома й Уды, починає працювати зимник. Возять усе, що не змогли доставити в навігацію, у тому числі авіаційне пальне. Улітку ж на тривісних «Камазах» у повний відлив можна пробратися уздовж берега моря кілометрів на 50 від «столиці» цього краю — селища Чумикан. Плавання в прибережних водах досить ризиковано через складні й сильні плини, омывающих Шантарский архіпелаг, частих штормів і високих (до 8,5 м!) припливів

Наша експедиція добиралася літаком до Чумикана, а далі машиною — до бази рибальської артілі. Там ми й жили, вивчаючи прибережну флору й фауну. Ми всі — водолази, але в Удской губі наше спорядження не придалося: мулисті ґрунти, потужні річкові наноси й приливно-отливные коливання роблять морську воду схожої на кава смолоком.

Мабуть, найкрасивіша пора року тут — рання осінь. Модринову тайгу й березове криволесье на скельних обривах розцвічує жовтизна, гірська тундра на сопках стає плямистої від червоних шкірястих куртин арктоуса, жовтих берізок, темно-зелених чагарничків кассиопы й світлих лишайників. Ходити по сопках у цей час — одне задоволення. Погода до настання осінніх штормів тримається ясна, добре видні всі

Шантарские острови й вершини Станового хребта. Життя в тайзі не затихає ні на хвилину: бурундуки й кедрівки заготовлюють кедрові горіхи, рябчики й глухари пасуться на ягідниках, а ведмеді спускаються до рік і моря — за рибою

Улітку берегові артілі ловлять кету, що йде на нерест, і підходящу до берега оселедець, узимку полюють. Для себе заготовлюють річкову рибу — ленка й мальму, брусницю, кедрові горіхи. Водиться в місцевих річках і таймень. Дичиною, грибами, ягодою край багатий. Евенки, корінні жителі цих місць, жартують; «Ведмеді в нас добрі, тому що ситі». Ведмедів особливо багато на Шантарских островах, куди вони заходять по льоду або перепливають через неширокі протоки. Збирається їх на безлюдних островах не менше сотні. Один острів так і називається — Ведмежий, або Медвежка по^-народному