Сьогодні серед власників заміських котеджів стає усе більше прихильників активного способу життя. Хтось відправляється на вихідні в гольф-клуб, хтось воліє пограти в сквош або пейнтбол. Втім, можливий і альтернативний варіант – рухливі ігри на свіжому повітрі поруч сдомом.

На думку фахівців, варто розрізняти властиво спортивні ігри (наприклад, волейбол, гандбол, футбол, всі види хокею й ін.) і рухливі ігри спортивного характеру (такі, як гилка, крокет, серсо, «пятнашки» і т.п.). Ці ігри не мають строго регламентованих правил, твердої системи організації й не жадають від гравців спеціальної підготовки. Саме тому «вільні ігри» особливо популярні серед людей, які не мають часу або бажання займатися професійним спортом, регулярно відвідувати спортклуби, витрачати засоби на дороге спорядження й обмундирування. Адже в гилку або городки можна пограти в будь-який момент, прямо на прибудинковій ділянці. До того ж вам не прийде вирішувати проблему пошуку гідних суперників – ними можуть бути родичі, гості, друзі… Словом, усі, хто виявився в потрібний час у потрібнім місці й погодився поучаствовать у спорт–забавах на свіжому повітрі. До речі, зверніть увагу, що по силі емоційного впливу на учасників і глядачів рухливі ігри нітрохи не уступають властиво спортивним змаганням

А тепер давайте перейдемо безпосередньо до опису тих ігор, у які можна грати в будинку. Виділимо серед них умовно закордонні (крикет, крокет) і вітчизняні, національні (гилка, городки, серсо).

З молотком за кулею

Крокет (англ. і фр. croquet, від фр. crochet – гачок) – гра спортивного типу, у якій граючими ударами дерев'яного молотка прагнуть якомога швидше провести свою кулю через ряд розташованих у певному порядку дротових воріт до мети – кілочку супротивника й повернути його назад, до свого кілочка. Кількість гравців може бути різним: від двох до восьми. При великій кількості учасників необхідно, щоб команди діяли злагоджено, інакше на площадці запанує хаос і гра затягнеться на тривалий час. У таких випадках бажано застосовувати відповідні мітки, які кріпляться до воротцам для позначення наступних ходів кожного кулі

Потрібно відзначити, що деякі елементи гри в крокет (а саме – просування куль через воротца за допомогою біти) були відомі ще в XIII столітті у Франції, де селяни робили воротца з гілок і використали вівчарські ціпки, щоб бити по кулях. Однак більше чітка, що сформувалася версія гри в крокет з'явилася в XVII столітті в Ірландії, звідки перекочувала в Англію й стала досить елітарної. У середині XIX сторіччя забаву довідалися й у Росії. Довідалися й дуже сильно полюбили. Відомо, наприклад, що в крокет із задоволенням грала царська родина; все саме вишукане російське суспільство було скорено заморською грою. Гарячими прихильниками й митецькими гравцями в крокет уважаються Федір Шаляпін і Ганна Павлова. З роками гра стала доступної й більше широким соціальним шарам. Адже для того щоб пограти в крокет, потрібні всього лише рівне поле, м'яч, спеціальні молотки й гарний настрій

Грають на площадці з утрамбованого піску або на площадці з коротко підстриженою травою або на штучному покритті. Розмір поля може бути будь-яким, однак рекомендується дотримуватися наступних стандартів: 24–90 м довжина й 13,5–45 м ширина. Бажано, щоб крокетна площадка була без ухилів: чим вона ровнее, тим менше перешкод зустрічає куля, тим він вірніше котиться й тем точніше може бути зроблений розрахунок удару по кулі. Діаметр куль звичайно 8,28 див, довжина ручки молотка – до 1 м. Ворота, так само, як і поле, мають довільні розміри (орієнтовно 25 х 25 див).

Із крокетом іноді плутають крикет (англ. cricket). Це дві різні ігри

У крикет грають на трав'яному полі (звичайно 80 х 60 м), у середині якого встановлюються дві «хвіртки» (висота 67,5 див і ширина 20 див) на відстані 20 м друг від друга. Ціль гри – зруйнувати кидками м'яча хвіртку команди супротивника, гравці якої захищають неї, відбиваючи м'яч бітами (у команді – 11 чоловік). Крикет припускає перебіжки, вибування гравців, чим нагадує російську гилку й широко розповсюджений у країнах Америки бейсбол. Тривалість гри – кілька годин (за домовленістю між командами).

Батьківщина крикету – Англія, де ця гра була відома ще в епоху середньовіччя. З XVIII століття стали проводитися офіційні змагання між крикет-клубами за правилами, що збереглося у своїй основі до наших днів. Сьогодні гра в крикет широко поширена у Великобританії, Австралії, Канаді, Новій Зеландії, ряді африканських держав, у яких навіть проводяться національні чемпіонати, улаштовуються міжнародні зустрічі (деякі з них стали традиційними, наприклад команди Великобританії й Австралії зустрічаються регулярно з кінця XIX століття).

Грати по-російському

Гри, що прийшли до нас із інших країн, безумовно, захоплюючі й цікаві. Однак многим росіянином все-таки ближче національні забави, які знали й любили ще їх далекі предки

Так, наприклад, у древніх російських літописах є згадування про народну гру – гилці. А серед предметів, знайдених при розкопках Древнього Новгорода, виявлено чимало м'ячів і сама гилка (ціпок-бита), що дала назву грі. Це означає, що вік гилки – більше тисячі років(!). Звичайно, сама по собі гилка – не тільки російська гра. У різних народів миру є багато родинних ігор. Вони мають свої правила й називаються по-різному: в американців – бейсбол, софтбол, у кубинців – пелота, у румунів – ойма, у фінів – песа палло, у німців – шлагбал.